Моделювання High Poly та Low Poly. Як відрізнити 3D-моделі Low Poly від High Poly

Оскільки світ 3D-моделювання продовжує розвиватися, два типи моделювання стали популярними серед художників і дизайнерів: висока полігональність (high poly) і низька полігональність (low poly). Хоча обидва мають свої переваги та недоліки, дуже важливо розуміти відмінності між ними, щоб досягти бажаного результату. Моделювання з низькою полігональністю полягає у створенні 3D-моделей з меншою кількістю полігонів або вершин. Цей підхід підходить для мобільних ігор, віртуальної та доповненої реальності, де продуктивність має вирішальне значення.

Моделі з високою полігональністю можуть мати понад мільйон полігонів, що робить їх важкими для відтворення та займає багато місця для зберігання. Знання того, як створювати моделі з низькою полігональністю, є необхідним для досягнення оптимальної продуктивності у відеоіграх чи інших інтерактивних медіа.

Що таке полігон у сітці? Моделювання з високою полігональністю та геометрія

У 3D-моделюванні полігон - це плоска фігура з трьома або більше сторонами, яка використовується для створення сітки. Кількість полігонів вказує на кількість полігонів, використаних для створення 3D-об'єкта. Сітка з низькою полігональністю має менше полігонів, що забезпечує хорошу продуктивність у застосунках реального часу та потребує менше пам'яті. Однак вона може бути недостатньо гладкою та точною.

З іншого боку, моделі з високою полігональністю також можуть мати більшу кількість полігонів і можуть досягати більшої гладкості та точності. Такі моделі з високою полігональністю також можуть створювати більш складні деталі та текстури поверхні, але вони потребують більше пам'яті та обчислювальної потужності.

Об'єкти з високою полігональністю зазвичай використовуються у попередньо відтвореній анімації та кіно, де реалізм і деталізація здебільшого статичні та мають першорядне значення. Це може бути трудомістким і вимагати багато часу, але результати можуть бути приголомшливими.

Таким чином, вибір між використанням 3D-моделювання з низькою або високою полігональністю залежить від передбачуваного використання 3D-об'єкта та балансу, який необхідно знайти між обчислювальними ресурсами та бажаним рівнем деталізації.

Що таке Low Poly 3D-моделювання?

Моделювання з низьким рівнем полігональної деталізації (Low-poly) - це практика створення 3D-моделей з невеликою кількістю полігонів. Термін "кількість полігонів" означає кількість цих плоских геометричних фігур, які використовуються для побудови моделі. Сьогодні моделі з низьким рівнем полігональної деталізації зазвичай використовуються у відеоіграх та інших застосунках реального часу, оскільки вони вимагають менше обчислювальних ресурсів для відтворення. Однак моделювання з низьким рівнем полігональної деталізації також може бути використане в інших контекстах, таких як архітектура або дизайн продукції, для створення простих, але ефективних візуалізацій.

Щоб створити модель з низьким рівнем полігональної деталізації, художник повинен маніпулювати полігонами таким чином, щоб загальна форма та вигляд об'єкта залишалися впізнаваними, але зайві деталі були видалені. Це може бути складним процесом, оскільки надмірне зменшення кількості полігонів може призвести до втрати деталей або візуальної достовірності, тоді як надмірне збільшення може погіршити продуктивність. Зрештою, моделювання з низьким рівнем полігональної деталізації є корисною технікою для створення ефективних, дієвих 3D-візуалізацій із широким застосуванням у різних галузях.

Як відрізнити моделі з високим та низьким рівнем полігональної деталізації

Визначення великої кількості полігонів:

• 3D-продукти мають багато деталей і зазвичай дуже гладкі, що робить їх чудовими для крупних планів.
• Моделі, як правило, довше рендеряться і вимагають більшої обчислювальної потужності.

Визначення моделей із низькою кількістю полігонів:

• Моделі мають менше деталей і зазвичай більш блокові та незграбні, що робить їх більш придатними для простіших анімацій чи ігор.
• Така графіка зазвичай простіша у роботі, оскільки не вимагає стільки обчислювальної потужності і може рендеритися швидше.

Переваги високого та низького полігонального моделювання

Високе та низькополігональне моделювання мають свої переваги. Високополігональне моделювання також використовує щільну геометрію, що дозволяє додавати деталі та точність, а також візуальне багатство при збільшенні. Це ідеально підходить для створення візуальних ефектів, які вимагають високого рівня деталізації, таких як ігрові персонажі, об'єкти, середовища та CGI.

З іншого боку, низькополігональне моделювання спрямоване на оптимізацію полігонального бюджету, що може бути корисним для мобільних ігор чи VR. Моделі з низьким числом полігонів пропонують оптимізований дизайн, який зменшує час рендерингу та працює плавно, дозволяючи простіше здійснювати ретопологію та спрощуючи імпорт та експорт моделей між різними програмами.Крім того, моделі з низькою кількістю полігонів чудово підходять для створення діаграм перерізів, які можуть чітко передавати технічну інформацію, що робить їх цінним інструментом для архітекторів та інженерів. Загалом, вибір між моделями з високою та низькою кількістю полігонів залежить від передбачуваного використання та вподобань користувачів, а також навичок та вподобань моделлера.

Моделі з низькою кількістю полігонів та 3D-моделювання з високою кількістю полігонів. Висновок

Моделі з низькою кількістю полігонів та 3D-моделювання з високою кількістю полігонів - це дві методики, що використовуються для створення моделей у цифровому світі. Моделі з низькою кількістю полігонів створюються розробниками шляхом ручного зменшення кількості полігонів у моделі, тоді як об'єкти з високою кількістю полігонів створюються з великою кількістю полігонів, що надає їм більш фотореалістичне відображення. Обидві методики мають свої переваги та недоліки. Моделі з низькою кількістю полігонів вимагають менше обчислювальної потужності та можуть забезпечувати швидшу інтерактивність, хоча їм часто бракує деталей.

З іншого боку, моделі з високою кількістю полігонів мають можливість збільшувати масштаб та переглядати дрібні деталі моделі, що забезпечує набагато більш захоплюючий досвід. Користувачі можуть обертати та перевертати обидва типи моделей, що надає їм відчуття реального світу. Оскільки технології стають більш потужними, потреба у фотореалістичному відображенні зростає.

Вибір між моделями з низькою та високою кількістю полігонів залежить від точності та можливостей візуального збагачення, якими володіють художники, що працюють із програмним забезпеченням, а також від розрахунків, необхідних для проекту. Зрештою, бажаний рівень деталізації та інтерактивності моделі визначатиме, яку методику використовувати, а якщо виникнуть якісь збої, можна перевірити відповідні публікації на наявність рішень.